5 основних речей, які мають знати батьки про коронавірусну інфекцію COVID-19 та про те, як реагувати, щоб убезпечити свою родину від хвороби. Про це розповідають Міністерство освіти і науки України разом з Міністерством охорони здоров’я.

    "Уряд оголосив загальнонаціональний карантин до 3 квітня. Однак ми розуміємо, що просто не ходити до школи чи іншого закладу освіти – недостатньо. Важливо, щоб батьки знали, як діяти в ситуації карантину та від чого берегти дітей. Тому така інформація зараз дуже потрібна", – розповіла заступниця Міністра освіти і науки України Любомира Мандзій.

ПЕРШЕ. Інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом від зараженої людини або через дотик до забруднених поверхонь

ЩО РОБИТИ:

• попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар

• нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук)

• попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки

• просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується

• посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення

• важливо уникати місць масового скупчення людей

​

ДРУГЕ. Симптоми інфекції: кашель, біль у горлі, риніт, лихоманка, утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині; у деяких випадках – діарея або кон'юнктивіт. У складних випадках інфекція може викликати пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак переважно це відбувається з людьми середнього чи похилого віку, що мають супутні захворювання

ЩО РОБИТИ:

у разі підвищеної температури дитина має залишитися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря.

​

ТРЕТЄ. Як правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?

1. Мити руки щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук.

2. Під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також правильно у згин ліктя.

3. Не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, уникати будь-якого тісного контакту з ними.

4. Не споживати сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження.

​

ЧЕТВЕРТЕ. Маски не допомагають убезпечити себе від вірусу, вони допомагають лише в тому разі, коли маску носить хвора людина.

​

П’ЯТЕ. Наразі не існує жодних ліків для лікування чи запобігання коронавірусу. Будь-які пропозиції в Інтернеті про вакцини чи ліки – неправда.

За інформацією офіційного вебсайту Міністерства освіти і науки України

Що може допомогти Вам захистити себе та інших від зараження COVID-19?

​

Ось кілька важливих кроків для захисту себе і інших від зараження і поширення респіраторних захворювань (це стосується лише легких форм захворювання, при погіршенні стану обов'язково зверніться до свого сімейного лікаря/студентської поліклініки):

Тримайтеся подалі від інших людей, якщо ви захворіли або одягайте одноразову медичну маску

• Не відвідуйте навчальні кімнати та тримайтесь на відстані не менше 2 м від інших осіб до повного одужання.

• Якщо у вас є сусіди по кімнаті, подивіться, чи можуть вони залишитися в іншому гуртожитку або з друзями, поки ви не видужаєте.

• Підтримуйте зв'язок з медичною службою для студентів, вашими викладачами і друзями по електронній пошті, в текстових повідомленнях або по телефону.

• Багато відпочивайте.

• Пийте багато рідини - мінеральна не газована вода, чай. Вірус не термостійкий і гине при температурі 26-27 градусів. Тому пийте більше гарячої води. Гаряча вода - не ліки, але вона корисна для здоров'я, ефективна при всіх вірусах.

• Вірус COVID-19 досить великий за розміром (діаметр становить близько 400-500 нм), тому звичайна медична маска в принципі може його відфільтрувати. Якщо заражений чхає перед вами або пройде на відстані до 3 метрів від вас, зараза просто впаде на землю, літати не зможе.

• Якщо вірус потрапив на поверхню металу, він проживе не менше 12 годин. Тому, якщо ви стикнулися з будь-якої металевої поверхнею, ретельно вимийте руки з милом.

• Вірус може залишатися активним на тканини протягом 6-12 годин. Звичайний пральний порошок повинен вбити вірус. Зимовий одяг досить просушити на сонці, щоб убити вірус

Дотримуйтесь дистанції

• Люди, хворі на респіраторні захворювання, можуть поширювати вірус на інших людей на відстань до 1 м.

• Респіраторні захворювання, такі як грип чи COVID-19 дуже легко поширюються. Тримайтеся подалі від хворих людей.

• У людей, які захворіли на респіраторну інфекцію, в т. ч. COVID-19, симптоми можуть бути відсутні. Вони можуть передати вірус іншим людям, навіть не знаючи, що вони хворі.

• Намагайтеся не ділитися посудом із захворілими особами.

• Уникайте місць, де збираються великі групи людей, таких як аудиторії, концерти, фестивалі та спортивні заходи, особливо якщо ви схильні до високого ризику ускладнень респіраторних захворювань (наявні хронічні захворювання дихальної, серцево-судинної систем).

• Намагайтеся брати участь в зборах або заняттях в он-лайн режимі, щоб уникнути особистого контакту з людьми, які можуть бути хворі.

Зупинити поширення вірусів можливо, якщо виконувати кашльовий етикет

• При кашлі або чханні прикривайте ніс і рот одноразовою серветкою, це допомагає попередити поширення вірусу через ваші руки та поверхні.

• Викиньте використані серветки, а потім вимийте руки. Якщо немає можливості вимити руки, обробіть їх спиртовмісним антисептиком.

• Рекомендовано носити одноразову маску для обличчя під час захворювання, щоб знизити ризик поширення хвороби іншим.

• Якщо у вас є супутні хронічні захворювання або ви схильні до високого ризику ускладнень респіраторних захворювань, негайно зверніться до лікаря.

Мийте руки

• На ваших руках вірус може жити, протягом 5-10 хвилин. Але за ці 5-10 хвилин може статися що завгодно (ви можете потерти руками очі або доторкнутися до носа). тому необхідно часто і ретельно мити руки теплою водою з милом не менше 20 секунд. 

• Миття рук знижує кількість респіраторних вірусів, які можуть поширюватися, коли ви торкаєтеся рук інших людей або торкаєтеся поверхонь таких як клавіатура, мобільні телефони, пульти дистанційного керування телевізора, столи і дверні ручки. 

• Якщо мило і тепла вода недоступні, використовуйте спиртовмісний антисептик для рук з вмістом спирту не менше 60%. 

• На додаток до частого миття рук ви можете полоскати горло Бетадіном, щоб усунути або мінімізувати дії мікробів, поки ті ще знаходяться в горлі (перед тим, як потрапити в легені). 

Очищуйте поверхні та предмети, до яких часто торкаєтеся

• Клавіатури, пульти телевізорів, мобільні телефони, столи та дверні ручки слід чистити часто і ретельно. Кілька разів на день протирайте спиртовмісними серветками свій мобільний телефон. 

• Точний термін виживання вірусу на сьогодні не відомий, проте очищення поверхонь і об'єктів, до яких часто торкаються, знижує кількість вірусів, які можуть поширюватися під час дотику до зараженої поверхні, а потім до ваших очей, носа або рота. 

• Ви також можете використовувати спиртовмісні та хлорвмісні дезінфікуючі засоби. Завжди дотримуйтесь інструкцій з використання дезінфікуючих засобів, на етикетці продукту.

Про симптоми захворювання - пневмонії, викликаної коронавірусом

• Після проникнення в горло може з'явитися сухість горла, яка зустрічається при ангіні. Триватиме 3-4 дня.

• Потім вірус буде зливатися з носової рідиною, потрапляти в трахею, а потім в легені, викличе запалення легенів. Цей процес займе від 5 до 6 днів.

• При коронавирусной пневмонії виникає висока температура і утруднене дихання. Закладеність носа не схожа на нормальну закладеність, з'являється відчуття, що тонете в воді. В цьому випадку слід негайно звернутися до лікаря.

Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.

Подбайте про те, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто вимитим, їжа свіжою, щойно приготованою.

Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та години прийому їжі.

Перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником;

самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;

під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу;

відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки;

не обливатись;після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.

Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним,пояснюйте йому, що і як треба робити.

У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров'я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це – обов’язок батьків.

Особиста гігієна - це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.

Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього під

час умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках та майці. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим.

Починаючи з чотирьох років, дитина має навчитися самостійно мити обличчя, вуха, верхню частину грудей і руки до ліктів, а з 5-7 – річного віку обтиратися до поясу. Варто допомогти дитині після вмивання гарно розтертися рушником до відчуття приємної теплоти.

Перед сном обов’язковим є миття ніг, тому що на них дуже сильно потіє шкіра і накопичується бруд. Якщо не мити ноги щодня, носити брудні шкарпетки, панчохи, то це все сприяє появі попрілостей та натирань, а також може призвести до виникнення грибкових захворювань. Після миття ноги необхідно ретельно витерти рушником, який спеціально призначений для цієї процедури.

Неоціненне значення має вечірній душ. Так, водні процедури ввечері мають не лише гігієнічне значення, але й сприяють загартуванню, добре впливають на нервову систему та сприяють швидкому засипанню.

Рекомендується старанно мити волосся, тому що на ньому накопичується багато шкірного жиру, бруду і пилу. Обов’язковою є гігієна нігтів на пальцях рук і ніг. Під довгими нігтями, зазвичай, накопичується бруд і видалити його важко, тому раз на тиждень нігті необхідно акуратно підрізати. В жодному випадку не можна гризти нігті!

Особливої уваги вимагають руки та їх чистота. Дитині мають пояснити, що руками вона тримає різні предмети: олівці, ручки, книжки, зошити, м'ячі, іграшки; гладить тварин, торкається різних предметів (ручок, ланцюгів, гачків та інших предметів) у туалетних кімнатах. Бруд, часто невидимий, що знаходиться на цих предметах, залишається на пальцях. Якщо брати немитими руками продукти харчування, то бруд потрапляє спочатку до рота, а потім до організму. Тому необхідно мити руки перед їжею, після відвідування туалетної кімнати, після будь-якої іншої діяльності (прибирання кімнати, роботи на присадибній ділянці, гри з тваринами і тому подібне) та перед сном.

Дитина має стежити за чистотою зубів і доглядати їх, оскільки стан зубів впливає на здоров'я, настрій, міміку і поведінку людини. Дуже важливо своєчасно розпочати догляд за порожниною рота і зубами дитини. Дитина має чистити зуби вранці і ввечері перед сном.

Із раннього віку необхідно привчати дитину користуватися носовою хустинкою. Варто пояснити, що під час кашлю чи чхання з носоглотки виділяється велика кількість мікробів і, якщо не користуватися носовою хустинкою, то разом з бризками відбувається зараження оточуючих. Дитина повинна мати окрему хустинку для носа і окрему хустинку для очей (особливо під час захворювання), щоб уникнути потрапляння інфекції з носа до очей і навпаки.

Хустинки мають бути завжди чистими. Змінювати їх необхідно щодня, навіть якщо вони не були використані. Витирати рот, обличчя, перев'язувати подряпину необхідно лише чистою хустинкою.

1.Регулюй температуру - У холодну пору року особливо важливо стежити за температурою в приміщенні та привчати дитину до помірного клімату. Імовірність захворіти значно підвищується, якщо дитині доводиться виходити із надто теплого приміщення на холодне повітря та навпаки. Такі перепади температури можуть дуже вплинути на здоров'я дитини.Одягай дитину відповідно до погоди, намагайся не закутувати надто сильно. Перегрівшись, малюк може застудитися дорогою додому. Старші діти нерідко повертаються з прогулянки з мокрими ногами, люблять прогулятися без шапки.У цьому випадку треба як слід зробити ножну ванну на 15 хвилин. А після ванни – одягти на бешкетника теплі шерстяні шкарпетки та почастувати гарячим молоком.

2.Менше ліків - Найкраще зміцнювати дитячий організм натуральними методами, адже всі медикаменти та препарати містять хімію. І не завжди можна вгадати вплив окремих компонентів ліків на організм дитини. До того ж несвоєчасне використання різних захисних препаратів не дає дитячому імунітету зміцнитися та розвинути природну захисну реакцію. Тому відкладіть медикаменти на надзвичайний випадок і застосовуйте їх лише після консультації з лікарем.

3.Зміцнюй імунітет і загартовуй організм - Найкращою профілактикою застудних захворювань у дітей залишається зміцнення імунітету з допомогою загартовування. Не бійся відпускати малюка побігати босоніж у теплу пору року. Це допоможе організму розвинути адаптивні реакції на холод і природну терморегуляцію. Непоганою профілактикою буде щоденне обливання ніжок дитини прохолодною, а згодом і холодною водою. Однак подібні гартувальні процедури підходять лише в тому випадку, якщо ваша дитина зовсім здорова. Ослаблений організм може негативно відреагувати на традиційне загартовування.

4. Дотримуйся режиму - Для профілактики застуд і підтримки імунітету особливо важливо зберігати енергію в дитячому організмі. Хорошим помічником у цьому випадку буде чіткий розпорядок дня та повноцінний сон.

Вони дають змогу відпочилому організму простіше перейти від одного заняття до іншого, щойно підходить сприятливий час. І тоді, навіть якщо ваше дитя не може всидіти на одному місці, організм витрачатиме менше енергії. Ритмічні цикли, коли відпочинок, прогулянки, навчання, сон, обіди, сніданки та вечері відбуваються приблизно в той самий час, допомагають організму ефективніше реагувати на різні зміни. А отже, відбити напад вірусів і бактерій такий загартований організм зможе швидше.

5.Більше зволоження - У холодну пору року без опалення не обійтися, а різні опалювальні системи, обігрівачі та кондиціонери дуже висушують повітря в приміщенні, а це шкідливо не лише для малюка, а й для його батьків.Адже, слідом за повітрям, висихає слизова оболонка носоглотки. Через це мікроби та віруси потрапляють одразу всередину організму та не затримуються на вологих ворсинках. Щоб зволожити повітря в приміщенні, необхідно частіше провітрювати кімнату. Непогано допомагають відкриті ємності з водою та щоденне вологе прибирання.Іноді не зайвим буде додаткове зволоження слизової носа. Однак не варто використовувати судинозвужувальні краплі. Найкраще злегка промивати носик сольовим розчином.

6. Вітаміни - Не варто користуватися медичними препаратами. Значно більшу користь для профілактики хвороб і зміцнення імунітету принесуть збалансоване харчування та багата на природні вітаміни їжа.Добре забезпечити дитину домашніми морсами з журавлини або брусниці, компотами з сухофруктів, чаєм із лимоном, малиновим і вишневим варенням, відварами з ромашки, шавлії, шипшини, кураги, родзинок. Найголовніше – точно дотримуватись інструкції, заварюючи трав'яні настої.У дитячий раціон варто внести фрукти, овочі та різні ягоди темно-зеленого, червоного або оранжевого кольору. Вони містять багато природного вітаміну С.

Вітрянка у дітей (вітряна віспа) - поширене вірусне захворювання. Вітрянкою хворіють всього один раз за все життя. У дитини, яка перенесла цю хворобу, виробляється стійкий імунітет, що виключає ймовірність повторного захворювання. Про симптоми вітрянки і способи зараження повинен знати кожен з батьків.

Саму назву хвороба отримала в силу способу розповсюдження «за вітром», тобто, висловлюючись сучасною медичною мовою, повітряно-крапельним шляхом. Вітрянкою можна заразитися через слизову оболонку очей або за допомогою попадання інфекції у верхні дихальні шляхи. Найчастіше вітрянка передається від дитини до дитини в дитсадках і освітніх установах (школах, гімназіях). При цьому найбільша частота зараження припадає на віковий період до 10 - 12ти років. Досить однієї дитини, яка захворіла на вітрянку, щоб заразити дитячу групу в 20-30 малюків.

Найкраще лікувати вітрянку в домашніх умовах. Це не просто нежить, яка скоро пройде, вітрянка - серйозне захворювання, і українська медична практика рекомендує для лікування карантинні умови. Хоча, приміром, у європейських країнах прийнято не обмежувати хвору дитину від здорових однолітків, оскільки перехворіла в дитинстві людина не піддається небезпеці захворювання вітрянкою в дорослому стані, що набагато небезпечніше. Заразною вітрянка стає за день до перших висипань на шкірі у хворої дитини. Період карантину продовжується ще протягом 5 днів з моменту появи останніх висипань. Але в медичній практиці користуються іншим правилом підрахунку тривалості карантину - у цілому 9 днів, починаючи з появи найперших висипань. Такі запобіжні заходи, проте, не гарантують від зараження контактуючих із хворою дитиною здорових дітей, так як небезпека зараження виникає ще до першого висипання на шкірі.

Вітрянка, як у дітей, так і у дорослих, може протікати безсимптомно протягом досить тривалого терміну - 1-3х тижнів. Цей період називається інкубаційним і мінімальний термін його продовження становить 7 календарних днів. Після закінчення інкубаційного періоду у хворого раптово підвищується температура (39 ° C і вище). Фактично одночасно з підвищенням t° з'являються перші шкірні висипання, які є основним симптомом констатування вітрянки, а, не допустимо, нежиті чи грипу. Додатковими симптомами вітрянки можуть виступати головний біль, відчуття слабкості, нездужання і тд. Перші висипання - плоскі рожеві цятки - відрізняються поодиноким розташуванням на шкірі, але вже через кілька годин частота шкірних висипань швидко збільшується. Цяток стає більше, розташовуються вони частіше і змінюються в своїх якостях - стають опуклими, і всередині точок висипки накопичується рідина, утворюючи бульбашки. Їх категорично не можна видавлювати! Протягом перших 3х-4х днів хвороба призводить до дуже сильних висипань на шкірі дитини, а також на різних слизових оболонках: в роті, на очах, в області геніталій. Неприємним для дитини є ефект сильного свербіння, при тому, що не можна дозволяти маляті розчісувати ранки. В іншому випадку в ранку може потрапити інфекція. З часом одні бульбашки проходять, але періодично виникають нові, «дозрівання» яких проходить подібно ранкам, що вже зажили - іншими словами, вітрянка протікає хвилеподібно. Дня через чотири після першого висипання - припиняється поява нових бульбашок, після чого захворювання йде на спад. На місцях старих бульбашок залишаються скоринки, що відпадають самостійно з плином деякого часу. Якщо дотримуватися всіх рекомендації педіатра, надалі слідів залишитися не повинно.

Вітрянка - це вірус за своєю природою і тому лікування антибіотиками безглуздо, оскільки останні впливають на бактеріальний тип інфекції, а не на вірусний. Антибіотики призначаються у деяких випадках при вітрянці для боротьби з бактеріальною інфекцією, що приєдналась, наприклад, при занесенні її через відкриті ранки брудними руками або в інших випадках, коли відбувається нагноєння пухирів. Саме тому не можна допускати розчісування дітьми слідів висипки. Маленьку дитину треба відволікати від неприємностей сверблячки: прочитати казку, заспівати пісеньку, відвернути увагу тим, що відбувається за вікном і т. д. Оскільки зазвичай вітрянка лікується амбулаторно , подібне піклування хворої дитини повністю лягає на плечі батьків. Фармакологічного лікування у вітрянки фактично не існує. Але бажаний постільний режим, помірний розпорядок дня без активних ігор а також використання засобів, що знижують неприємні відчуття у дітей, що викликаються висипаннями. До останніх відносяться: часта зміна натільної дитячої білизни; щоденна, а то і дворазова за день, зміна постільної білизни; виключення намокання ранок висипання (крім спеціальних короткочасних ванн); виключення з раціону харчування дитини всіх можливих алергенів (акцент у харчуванні робиться на молочні продукти і продукти рослинного походження); обробка ранок «зеленкою».

Під час вітрянки дитині необхідно рясне пиття, також як і при протіканні ГРЗ, грипу та інших хвороб, коли підвищена температура може привести до зневоднення. У дітей, як правило, зникає апетит під час хвороби, батьки повинні постаратися заповнити недолік живильних речовин і загальної кількості рідини в організмі дитини. Прийом жарознижувальних засобів при вітрянці у дітей також регулюється, як і при протіканні грипу, тобто давати жарознижувальне в дозах, обумовлених віком і власною вагою дитини, треба при t ° вище 38°C.

Зазвичай при вітрянці дітям прописуються жарознижувальні засоби на базі парацетамолу, які при правильно дотриманому дозуванні (згідно інструкції препарату) - безпечні. Жарознижувальне на базі парацетамолу знімає жар і одночасно надає протизапальну дію. Для зняття свербіння можна використовувати антигістамінний препарат, але тільки за приписом лікаря і в прописаному ним же дозуванні. Тому, якщо ваш педіатр не призначив нічого подібного, задайте йому відповідне питання. При висипаннях на оболонці очей застосовується противірусний гель, призначений спеціально для очей. Питання його застосування також необхідно обговорити з педіатром. З приводу горезвісної зеленки, характерні цятки якої покривають тіло хворої на вітрянку дитини, можна сказати, що вона не належить до лікувального засобу, а лише знезаражує ранки і запобігає потраплянню в них інфекції. Плюс до цього, зеленка знімає ступінь свербіння. Зеленку може замінити в цьому сенсі слабким розчином марганцю, а ось застосування спирту в знезаражувальних цілях неприпустимо. Для лікарів та у колі близьких людей фіксування ранок зеленкою служить додатковим сигналом про зараження дитини вітрянкою.

Після хвороби на місці бульбашок і пухирів у діток можуть залишитись незначні рубчики. Але якщо в період протікання хвороби не спостерігалося нагноєнь, то з часом сліди зникнуть. Запалення головного мозку - важкий вид ускладнення після вітрянки у дітей. Зустрічається дуже рідко. У цьому сенсі особливо небезпечна вітрянка у новонародженого, часто отримана під час перебігу вагітності матері. Щоб уникнути цього - своєчасно робляться щеплення людям, що раніше не хворіли на вітрянку. Встановити цей факт можна шляхом спеціального аналізу крові. Подібні щеплення роблять і дітям, але також після встановлення факту не зараження. За результатами цього аналізу щеплення роблять протягом 2х - 3х діб після контакту із зараженою людиною. У переважній більшості випадків вітрянка у дітей у віці старше 1-го року проходить без ускладнень.
 

Дифтерія у дітей - це гостре інфекційне захворювання, що характеризується запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і носоглотки, а також, в окремих випадках, шкіри в місцях пошкоджень. Дане захворювання може призвести до летального випадку. Основний прояв - поява фібринозних плівок сіруватого кольору на поверхні мигдалин і слизових оболонках ротоглотки.

Для дифтерії у дітей, як і для багатьох інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів, характерна переважно зимова сезонність. Основний шлях передачі збудника - повітряно-крапельний. У рідкісних випадках інфекція передається контактно-побутовим шляхом. Інкубаційний період коливається від 2 до 7 днів (в середньому 3 дні). Особи, які не імунізовані проти інфекції, можуть захворіти в будь-якому віці. Збудник і причини дифтерії у дітей Основні причини дифтерії у дітей полягають у відсутності вакцинації за віком. Збудником захворювання є Corynebacterium diphtheria. Виробляючи дифтерійний токсин, вона викликає захворювання.

Вхідними воротами інфекції найчастіше є слизова оболонка порожнини рота, носа, гортані. Коринебактерії поширюються на клітини тканин і починають виробляти екзотоксин - речовину, що викликає загибель клітин організму. Екзотоксин надає як місцеву, так і загальну дію при поширенні по судинному руслу. При попаданні дифтерійної палички на глоткові мигдалини з уражених клітин відбувається виділення специфічної рідини, при згущенні якої формується щільна фібринозна плівка сіруватого кольору.

До самих серйозних ускладнень дії екзотоксину відносяться: міокардит (запалення серцевого м'яза) і ураження нервової системи. При виникненні міокардиту відбувається порушення роботи серця, виникають різні важкі порушення ритму аж до повної зупинки серцевої діяльності. При ураженні нервової системи може виникати порушення зору за типом диплопії (подвоєння), акта ковтання, мови, до повної втрати голосу. Дифтерійний токсин може проникати в тканини шиї, викликаючи дуже серйозний виражений набряк («бичача шия»).

Симптоми дифтерії у дітей дуже різноманітні і залежать від локалізації інфекційного процесу.

При виникненні даної форми відбувається ураження носових ходів. З них виділяється кров'янисте відокремлюване. При детальному обстеженні, на крилах носа з'являються ділянки тонкої скоринки. Така форма захворювання дуже рідко призводить до ускладнень. Однак для організацій охорони здоров'я дифтерія носа є проблематичною, тому що поширюється більш швидко, ніж інші форми даного захворювання. Перші ознаки дифтерії носа з'являються швидко.

Дифтерія ротоглотки - найчастіша форма захворювання. Характеризується появою щільних фібринозних плівок на мигдалинах, які дуже складно знімаються шпателем. При спробі зняття - вони починають кровоточити. Для захворювання даної форми також характерні такі симптоми дифтерії, як поява запального процесу ротоглотки, підвищення температури тіла до 38.3-38.9°C, тахікардія, загальна слабкість.

Дифтерія гортані є однією з найнебезпечніших форм дифтерії по виникненню ускладнень. У пацієнтів з'являються наступні ознаки дифтерії - висока температура тіла (39.4-40°C), загальна слабкість, сильний кашель, осиплість і втрата голосу, дихальні розлади. Поява «бичачої шиї» вказує на високий вміст екзотоксину в кровотечі. У рідкісних випадках виникає гостра дихальна недостатність і, як наслідок, смерть.

Виникає приблизно в 33% всіх випадків захворювання. В основному характерна для осіб, які не дотримуються правил особистої гігієни. Практично будь-яка ділянка шкіри може бути інфікована дифтерійною паличкою. У місці зараження відбувається запалення дерми з утворенням сіруватого нальоту, виразок, рани не загоюються.

Необхідно пам'ятати! При перших підозрах на появу дифтерії необхідно негайно звернутися до лікувального закладу. Діагностика дифтерії у дітей Діагностувати хворобу необхідно в екстреному порядку. Зазвичай лікар виставляє діагноз на підставі клінічних проявів, не чекаючи підтвердження лабораторних даних. Діагностика дифтерії у дітей ґрунтується на різних даних. Спочатку він обстежує вуха, ніс і рот пацієнта для виключення інших захворювань, що викликають запалення ротоглотки, високу температуру тіла - стрептококова інфекція, інфекційний мононуклеоз і т.д.

Найважливіша ознака, що характеризує дифтерію - це поява щільних фібринозних плівок. Діагноз дифтерії може бути підтверджений за допомогою бактеріоскопії мазка із зараженої області. Використовується забарвлення за Грамом. Під мікроскопом дифтерійні палички виглядають у вигляді численних бісерних, близько розташованих один до одного колоній. Лікування дифтерії

Дифтерія - особливо небезпечне захворювання, лікування якого проводиться в лікувальному стаціонарі. При появі тяжких ускладнень (порушення дихання і т.д.) лікування здійснюється в реанімаційному відділенні. Лікування дифтерії включає комплексний підхід: як за допомогою медикаментозної терапії, так і ретельного догляду за пацієнтом. Основний метод лікування дифтерії - введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (ПДС), без очікування підтвердження захворювання за допомогою лабораторних тестів

Антибіотики використовуються з метою запобігання подальшого запобігання інфекції, а також профілактики тяжких ускладнень (пневмонія). Вони використовуються не в якості замісної терапії ПДС, а в комплексі з нею. Догляд за пацієнтом з дифтерією

Пацієнтам, які страждають на дифтерію, необхідний суворий постільний режим, ретельний догляд і проведення інтенсивної терапії - інфузійна, киснева терапія, контроль за серцево-судинною та дихальною системами, лікування патології нервової системи. Хворим на дифтерію гортані може знадобитися екстрена хірургічна операція з приводу гостро виниклого стенозу. Після одужання пацієнти повинні відпочити вдома близько 2-3 тижнів . Крім того вони проходять імунізацію проти дифтерії. Лікування ускладнень дифтерії і прогноз При виникненні міокардиту у пацієнтів з дифтерією призначається киснева терапія - за допомогою неї можна уникнути порушень ритму. Іноді, при більш тяжких порушеннях ритму необхідна установка штучного водія ритму. Пацієнти з порушеним актом ковтання можуть отримувати харчування через назогастральний зонд. Хворі з пневмоніями, гострими дихальними розладами, переводяться на штучну вентиляцію легенів. Прогноз залежить від форми, тяжкості, наявності ускладнень, часу введення антитоксину. Чим більше ці показники, тим вище ймовірність летального випадку.

Профілактика дифтерії включає 4 головних аспекти: імунізація населення, ізоляція заражених пацієнтів, повідомлення про спалах захворювання в управління охорони здоров'я. В даний час імунізація населення - це найефективніший спосіб запобігти виникненню дифтерії. Імунізація проводиться введенням вакцини проти дифтерії, коклюшу, правця (АКДП) в 3 етапи: перша вакцинація в 3 міс; друга вакцинація в 4.5 міс; третя вакцинація в 6 міс. Далі проводиться ревакцинація населення: перша - в 18 міс; друга - в 7 років; третя - в 14 років. Після, всі дорослі особи проходять ревакцинацію проти дифтерії кожні 10 років від моменту останньої ревакцинації .

Пацієнти, хворі на дифтерію, повинні бути ізольовані протягом 1-7 днів. Ізоляція хворого припиняється після заключної дезінфекції та одноразового негативного результату бактеріального дослідження слизу із рота. Враховуючи те, що дифтерія має дуже короткий інкубаційний період, проводиться виявлення і спостереження за особами, які контактували з хворим. З метою профілактики їм призначається семиденний курс антибактеріальної терапії. Дані заходи необхідні для відстеження потенційних вогнищ інфекції, а також сприяють складанню більш достовірної інформації про характер вогнища виникнення дифтерії.

 

Краснуха - це інфекційне захворювання, що передається трансплацентарним і повітряно-крапельним способом. Хвора людина є джерелом інфекції протягом 5 днів, після прояву висипань. Найчастіше хвороба спостерігається у дітей до 10 років, а у немовлят до шестимісячного віку хвороба зустрічається дуже рідко, оскільки дитячий організм захищений антитілами, які передаються з материнським молоком. Один раз перехворівши на краснуху, людина на все життя набуває імунітет проти цього захворювання.

Слід зазначити, що на сьогоднішній день розроблена спеціальна універсальна вакцина, яка використовується для профілактики краснухи у дітей у всіх країнах світу.

Найчастіше захворювання зустрічається у великих містах, де спостерігається дуже висока скупченість дітей. Це пояснюється тим, що в навколишньому середовищі вірус стає нестійким, тому для зараження однократного контакту з хворим, як правило, недостатньо. Переважно хвороба атакує дітей, які відвідують дитячі садки, однак бувають випадки захворювання підлітків і навіть дорослих людей. Краснуха відрізняється сезонністю своїх проявів, тому епідемії часто спостерігаються взимку або навесні.

Інкубаційний період захворювання триває близько трьох тижнів, після чого починають виявлятися перші ознаки краснухи. Хвору дитину починає мучити головний біль та легкі катаральні симптоми. Потім з'являється висип, підвищується температура, виникає легка лихоманка, в результаті чого дитина стає млявою і вередливою. Перші висипання з'являються на обличчі, за вухами, під волоссям, після чого поширюються на руки, тіло і нижні кінцівки.

Типовим проявом хвороби вважається висип, яка стрімко утворюється і поширюється. Максимальна кількість таких висипань відзначається через добу після появи першого плями. Висип при краснусі відрізняється овальною або круглою формою, кожен її елементи не перевищує 3 мм і не підносяться над шкірою. Поширення висипань в основному локалізуються на сідницях, спині і розгинальній поверхні рук, трохи менше плям розташовується в області обличчя і шиї. У деяких випадках діагностувати краснуху дуже складно, так як її прояви часто нагадують скарлатину чи кір. Іноді хвороба не супроводжується висипанням, тому її помилково плутають з гострими респіраторними захворюваннями, які виражаються помірним ураженням дихальної системи.

Додаткові прояви краснухи: почервоніння і запалення слизової оболонки ротової порожнини; збільшення потиличних і шийних лімфовузлів; почастішання серцебиття і приглушеність серцевих тонів; помірна лейкопенія; моноцитоз; підвищення швидкості осідання еритроцитів.

Спеціального лікування краснухи у дітей не існує. Для усунення симптомів краснухи призначаються симптоматичні лікарські засоби, а при розвитку ускладнень - антибактеріальні препарати. Якщо захворювання протікає без серйозних наслідків, хвора дитина госпіталізації не потребує, а при вираженому гарячковому стані йому показаний суворий постільний режим. Болі в м'язах і суглобах усуваються за допомогою антигістамінних препаратів, при вираженому кон'юнктивіті призначається альбуцид, а хворобливе збільшення лімфовузлів потребує проведення УВЧ - терапії. Також дуже важливо стежити за достатнім надходженням в дитячий організм рідини, вітамінів і мінералів.

В основі вакцини проти краснухи лежать ослаблені живі віруси цього захворювання. Як правило, таке щеплення діти переносять досить легко, тому батькам не варто сильно турбуватися на цей рахунок. Слід зазначити, що профілактика краснухи часто поєднується з плановими вакцинаціями від інших захворювань, виняток становить тільки щеплення БЦЖ. Відзначено також висока ефективність такої процедури: після проведення вакцинації в дитячому організмі виробляється стійкий імунітет проти краснухи, яких зберігається протягом двох десятиліть. Такий високий показник вказує на якість вакцин, які застосовуються для дітей. Щеплення від краснухи дитині роблять в перший рік її життя, подальша ж ревакцинація відбувається в шестирічному віці. У більшості випадків пропонована вакцина не провокує жодних побічних ефектів і лише кілька відсотків дітей можуть відчувати нездужання. Деякі побічні явища щеплення: місцева набряклість , почервоніння і легкі больові відчуття; невеликі коливання температури тіла; тимчасове збільшення лімфовузлів. Якщо неприємні прояви з'являються в більш пізній час, швидше за все вони не мають відношення до вакцинації, тому батькам в таких випадках рекомендується звернутися до лікаря-педіатра.

 

Скарлатина – заразне захворювання, що передається повітряно-крапельним і тактильним шляхом. Діток, віком від 2 до 10 років, частіше наздоганяє ця хвороба. Трапляється це в дитячому саду або школі, де вони користуються спільними іграшками, білизною, посудом та іншими предметами побуту.

Найсумніше, що вакцина проти скарлатини поки не існує. Велике розмаїття стрептококів групи А, які власне і викликають цю хворобу, не дозволяє вченим знайти єдино правильне рішення в боротьбі з швидко поширюється інфекцією.

Інкубаційний період при цієї хвороби, як правило, триває від 2 до 7 діб. Але бувають випадки, коли скарлатина у дітей проявляє себе навіть через кілька годин після зараження. Так чи інакше, а батьки повинні знати симптоми цього захворювання, щоб вчасно звернутися до педіатра.

Основні з них такі:

• різке підвищення температури;
• біль в області гортані;
• млявість дитини;
• підвищення артеріального тиску;
• болі в животі, тахікардія.

У самих маленьких карапузів хвороба часто супроводжується блювотою і проносом. А у деяких малюків при скарлатині виникає лише висип, температура піднімається не сильно, при цьому інші симптоми слабо виражені або зовсім відсутні. Скарлатина у дітей симптоми має неоднакові, це залежить від особливостей імунітету, протікання хвороби. Крім того, велике значення має період даного захворювання.
 

Основною ознакою недуги можна назвати висип на тілі. Вона виникає приблизно через день-два після перших симптомів. Дрібна висипка на самому початку скарлатини вражає шию та обличчя маленького хворого, а потім вона поширюється на живіт, груди, внутрішню поверхню стегон.

До іншими ознаками захворювання можна віднести зміна кольору особи. При скарлатині носогубний трикутник залишається білим, а щоки дитини стають червоними. Визначити цю недугу можна дуже просто: потрібно натиснути долонею те місце, де є висип. Якщо висипання тимчасово зникають, а потім з’являються, то, найімовірніше, малюк захворів на скарлатину.

Ангіна – це ще один важливий ознака даної хвороби. Інше питання в тому, що ангіна у хворих може мати різну ступінь тяжкості. А лімфатичні вузли при цьому збільшуються в розмірах, досить часто виникає біль у горлі. Язичок малюка спочатку має сіруватий відтінок, а потім стає яскраво-червоним, на ньому з’являються гладкі сосочки.

Ознакою скарлатини вважається і лущення шкіри, яке починає турбувати карапуза через тиждень або два після зараження. Лущення починається з долоньок і підошви, а потім поширюється на все тіло дитинки. На долонях і підошвах лущення чітко виражене, а на тілі малюка воно дрібне, менш помітне.

Можна зробити висновок, що хвороба скарлатина у дітей не залишиться без уваги батьків, а всі перераховані вище ознаки – це серйозний привід для того, щоб викликати лікаря.

Джерелом цієї недуги вважаються не лише хворі особи, але ще і здорові носії інфекції (такими вважаються 20 відсотків людей). Інкубаційний, або прихований період може тривати від 2-3 годин аж до 12 днів. Медики акцентують увагу на тому, що хворий може заразити людину вже тоді, коли у нього з’являються перші ознаки скарлатини.

Інкубаційний період не у всіх протікає однаково: у одних діток він триває всього 1-2 дні, а в інших – до 10 діб. Маленький чоловічок вважається заразним з того часу, як у його організмі “оселилася” скарлатина і в наступні 2-3 тижні. До повного одужання його не можна відпускати в садок або школу, а хворий карапуз має бути під контролем лікаря.

Самим дієвим методом лікування даної хвороби можна назвати антибіотики. Саме вони допомагають швидко поправити здоров’я маленького чоловічка і поліпшити його самопочуття. Треба знати, що антибіотики при скарлатині у дітей повинен призначати лікар.

Найчастіше при такому захворюванні лікарі призначають препарати пеніцилінового ряду. Приймати їх потрібно щонайменше тиждень, але в кожному конкретному випадку тривалість прийому антибіотиків визначає фахівець. Навіть якщо у дитинки зникли такі ознаки, як температура або висип, лікування повинно продовжуватися. Це допоможе уникнути рецидивів і неприємних наслідків.

Колись ця недуга давав багато ускладнень, а зараз їх кількість зменшилася, завдяки антибіотикам. Якщо ці препарати були своєчасно призначені лікарем, то дитина зможе швидко одужати.

Крім прийому антибіотиків ще лікар може призначити протиалергічні засоби. У більшості випадків лікування скарлатини відбувається вдома. Госпіталізації малюка може знадобитися тоді, коли він має важку або середньої важкості форму. Якщо крім хворої дитини в сім’ї є ще маленькі крихти, то краще відправити його в лікарню.

Коли лікування призначено будинку, то має сенс простежити за тим, щоб хворий був в окремій кімнаті. Також йому потрібно виділити окремий посуд, рушник і білизну. Повертатися до звичного життя малюк може приблизно через 10 днів після початку захворювання. Зрозуміло, що ходити в садок або школу маленький чоловічок не має до повного одужання. Навіть якщо батьки не спостерігають жодних ознак скарлатини, це не означає, що їх немає. Дитина повинна бути в ліжку 7-10 днів.

Про те, як лікувати скарлатину у дітей точно знають тільки медики. Слухати поради бабусь або інших мам з цього приводу можна, але варто довіряти тільки тим людям, які мають відповідну освіту.

Стрептокок групи А – дуже небезпечний вид бактерії, який здатний не тільки порушити легку скарлатину, але і серйозно порушити загальний баланс в організмі.

Вони діють гнітюче на роботу нирок (гломерулунофрит), викликають ангіну, яка може перейти в хронічний тонзиліт, ревматизм та інші хвороби.

Скарлатина з’являється у дітей в тому випадку, якщо в момент зараження стрептококом до нього відсутній імунітет.

Спеціальних профілактичних заходів від цієї хвороби немає. Можна порадити дотримуватися простих правил:

• займатися загартовуванням дитини;
• особливу увагу потрібно приділяти харчуванню;
• необхідно стежити за станом зубів маленького чоловічка;
• утримувати дитячу кімнату в чистоті.

Раніше брали пеніцилін для профілактики скарлатини, але він виявився малоефективним. З препаратів, які застосовуються при контакті з хворим на скарлатину з метою профілактики, лікарі рекомендують тільки гамма-глобулін.

Зовсім не важливо, які має скарлатина у дітей симптоми. Лікування завжди повинно проводитися своєчасно, з урахуванням віку, стану дитини. Чим раніше воно розпочато, тим краще і для вашого малюка, і для всіх членів сім’ї.

За останні роки серед дітей значно збільшилась поширеність алергічних захворювань. Для того щоб попередити розвиток алергічних станів у дітей, необхідно знати, що призводить до їх виникнення, які форми захворювання найчастіше зустрічаються, які заходи потрібно застосовувати для їх ліквідації.

Що ж таке алергія?
Цей термін походить від грецьких слів: "аллос" - інший, другий" і ергон" - я роблю; буквальний переклад означає "роблення по-іншому". У сучасній медицині терміном "алергія" позначають змінену підвищену чутливість організму по відношенню до тієї чи іншої речовини - алергену. Підвищена чутливість проявляється в різних хворобливих симптомах. Кількість алергенів у природі надзвичайно різноманітне. Ними можуть бути харчові продукти (фрукти, овочі, ягоди, м'ясо), пилок різних трав, дерев, злаків, хімічні речовини, ліки, шерсть тварин, бактерії і віруси.

Алергени, які викликають в організмі змінену реакцію (алергічну), потрапляють в організм різними шляхами: через рот, шкіру, дихальні шляхи, при ін'єкціях (підшкірних, внутрішньом'язових, внутрішньовенних). В даний час доведено, що підвищена чутливість або схильність до алергічних захворювань дуже часто передається у спадок. Але розвиток алергічного захворювання відбувається під впливом несприятливих факторів середовища, при зустрічі з алергенами.

Алергічні реакції діляться на дві великі групи: сповільненого і негайного типу. До реакцій уповільненого типу відносяться такі захворювання, як алергічний діатез, екзема, нейродерміт, а негайного типу - анафілактичний шок, сироваткова хвороба, набряк Квінке, лікарська алергія.

Форми алергічних захворювань.
В залежності від причин і основних симптомів хвороб розрізняють кілька їх форм: харчова алергія, лікарська хвороба, бронхіальна астма, полінози, атопічний дерматит. При цьому існує певна послідовність розвитку підвищеної чутливості і є вікові особливості виникнення алергічних хвороб у дітей.

Дуже часто початок алергічних захворювань відноситься до раннього дитинства, і тоді підвищена чутливість розвивається насамперед до харчових алергенів. У дітей першого року життя алергічні симптоми викликаються в першу чергу вживанням в їжу коров'ячого молока, молочних сумішей на його основі, потім білка або жовтка курячого яйця, риби, манної крупи, цитрусових, моркві. У більш старшому віці харчова алергія з'являється на страви, що містять екстрактивні речовини, а також продукти з барвниками та консервантами (мармелад, джем, морозиво, тістечка, торти, газовані напої), горіхи, шоколад, банани.

Клінічні прояви харчової алергії різноманітні і залежать від віку. На першому році життя це можуть бути реакції негайного типу у вигляді блювоти, рідкого стула, здуття і спазмів кишечника з колікоподібними болями, а також реакції уповільненого типу. Це шкірні прояви - попрілості, скориночки на волосистій частині голови, яскраве почервоніння на щоках. Якщо вчасно не звернути увагу на ці симптоми і не звернутися до лікаря, можуть розвинутися екзема, нейродерміт, супроводжуються сильним сверблячкою, розладами нервової системи. Діти стають дратівливими, погано сплять, порушується апетит.

З віком чутливість до харчових алергенів у більшості дітей, як правило, зменшується, але у частини з них з'являється підвищена чутливість до інших алергенів: побутових (домашній пил, сухий корм для акваріумних риб), епідермальний (волосся, шерсть домашніх тварин), хімічним ( лаки, фарби, миючі речовини, предмети парфумерії), пилкових (пилок квітучих трав, дерев, пилок квітів), лікарських препаратів (ліки, вітаміни, препарати крові, вакцини та сироватки). При повторюваних гострих захворюваннях, особливо гострих респіраторних, формується підвищена чутливість до вірусів і бактерій, що викликають ці захворювання, а потім і до медикаментів, які застосовуються при їх лікуванні. У дитини розвивається важкий порочне коло.

Полінози - це алергічні захворювання, що викликаються підвищеною чутливістю до пилку рослин, проявляються в таких гострих симптомах, як нежить, кашель, кон'юнктивіт, приступ задухи, напад бронхіальної астми. Часто може бути поєднання кон'юнктивіту і рясного слизового нежиті. Деякі діти скаржаться на свербіж і печіння очей, сльозотеча, світлобоязнь, закладеність носа з утрудненням дихання.

Одним із симптомів хвороби є нападоподібне чхання, чередующееся зі спокійним станом. Поширеність і тяжкість полінозів залежить від сезону року, особливостей рослинного покриву місцевості. Так, наприклад, в Москві і Московській області особливо часто поліноз викликає пилок злаків, рідше - бур'янів та дерев. Пік прояву поліноз у дітей припадає на період цвітіння цих найбільш значущих рослин різних географічних зон. Початок хвороби у дитини зазвичай збігається з цвітінням того рослини або рослин, до яких у нього підвищена чутливість, і тому симптоми захворювання, як правило, повторюються щороку в один і той же час.

Лікарська хвороба - це алергічні реакції на прийом-якого лікарського препарату. Розвиток і тяжкість алергічної реакції залежить від виду ліки, від його дози, способу застосування.

Найбільш важкою формою лікарської алергії є анафілактичний шок - це реакція негайного типу. Сироваткова хвороба виникає після введення дитині з профілактичною або лікувальною метою чужорідного білка. При первинному введенні сироватки хвороба частіше розвивається на 6-12-й день, рідше - до 20-го дня. У малюка підвищується температура, збільшуються лімфатичні вузли, на шкірі з'являється різного характеру сверблячий висип, уражаються судини, змінюється стан крові, бувають болі в суглобах, їх набряклість і почервоніння.

При лікарській алергії можуть виникнути захворювання органів дихання - у дитини з'являється гавкаючий кашель, утруднене дихання, сиплий голос, а деякі антибіотики викликають напади бронхіальної астми.

Бронхіальна астма - захворювання, для якого характерні повторювані напади утрудненого дихання, задишки (утрудненого видиху). Напади можуть бути дуже тривалими, і тоді говорять про астматичному стані у дитини.

Причиною бронхіальної астми є підвищена чутливість дихального тракту (трахеї, бронхів) до різних алергенів. Приступ бронхіальної астми часто виникає на тлі або після гострого респіраторного захворювання.

Атопічний дерматит - це розвиток алергічного процесу на шкірі. Починається захворювання частіше у дітей 2-4-го місяця життя. На лобі і щоках з'являється почервоніння, припухлість, висипання дрібної бульбашкової висипки, яка лопається, і на її місці утворюються кірочки, садна. Уражені ділянки шкіри сверблять, малюки розчісується до крові.

В залежності від тяжкості та локалізації шкірних симптомів у дітей розрізняють екзему та нейродерміт. Характерними симптомами цих захворювань є свербіж уражених ділянок шкіри, "географічний" язик - нерівний, з ділянками різного кольору, з неправильним малюнком, а також часто порушення загального стану і самопочуття.

Говорячи про клінічних формах алергічних хвороб у дітей, треба обов'язково пам'ятати наступне: 1) у дитини першого року життя з харчовою алергією з плином часу з'являється чутливість до домашнього пилу, пилку рослин, вовни домашніх тварин, до лікарських препаратів; 2) повторні гострі захворювання також викликають алергічні реакції, часто посилюють вже наявні алергічні захворювання; 3) чим частіше повторюється алергічна реакція, тим більше закріплюється у дітей її механізм і тоді переохолодження, перегрівання, емоційні або фізичні навантаження можуть викликати чергове алергічне захворювання.

Профілактика алергічних захворювань.
Для профілактики алергії у дітей необхідно рекомендувати цілий ряд заходів, від виконання яких залежить здоров'я малюка.

Майбутньій матері необхідно з обережністю приймати антибіотики та інші лікарські препарати і дотримуватися раціональну дієту.

Годуючій матері важливо дотримуватися дієти, обережно вживати харчові продукти, найбільш часто викликають алергію (горіхи, шоколад, цитрусові, рибу, жовток і білок курячого яйця, насичені бульйони, прянощі).

Для дітей, батьки яких страждають алергічними захворюваннями, потрібно дуже обережно вводити прикорм, намагатися довше годувати їх грудним молоком. При призначенні прикорму з каш - краще гречана і вівсяна, приготовані на овочевому відварі. Овочеві супи готуються без зеленого горошку і кольорової капусти.

Дітям з проявами харчової алергії не можна давати гострі та солоні страви, прянощі, маринади, консервовані продукти. Їм можна давати вегетаріанські супи, відварне м'ясо, кефір, топлене масло, сир, олію, білокачанну капусту, кабачки, картоплю, гречану та рисову кашу, кисло-солодкі яблука, сливи, груші, кавун, чорний хліб, сушки, діабетичне печиво, замість цукру - фруктозу або частково ксиліт. При алергії до коров'ячого молока можна використовувати молоко, піддане термічній обробці, і кисломолочні суміші.

Створити єдину дієту для дітей з харчовою алергією можна, тому для кожного малюка вона індивідуальна.

Батькам, вихователям і всім, хто працює з дітьми, схильними до алергічних реакцій, важливо не допускати контакту малюків з домашнім пилом, шерстю домашніх тварин.

Батькам не потрібно займатись самолікуванням, безконтрольним застосуванням лікарських препаратів без призначення лікаря, намагайтеся не давати малюкові відразу кілька ліків.

Профілактичні щеплення дітям з алергічними реакціями слід проводити за індивідуальним графіком, щадним методом, у період тривалого благополуччя, тобто відсутності симптомів загострення алергічного захворювання. До щеплення і після неї діти отримують протягом 7-10 днів препарати, що знімають підвищену чутливість організму.

До обов'язкових заходів профілактики алергії у дітей слід віднести: дотримання вікового режиму дня, як можна більш тривале природне вигодовування на першому році життя, раціональне харчування дитини старше року, поступове загартовування і раціональне фізичне виховання малюка, дотримання рекомендацій лікаря при лікуванні дітей, при проведенні профілактичних щеплень.

Лікування алергічних захворювань у дітей завжди тривале і комплексне, призначається лікарем-педіатром або алергологом. Діти з алергією знаходяться під спеціальним диспансерним наглядом.

Говорячи про лікування алергії, слід сказати про заходи екстреної долікарської допомоги дітям при розвитку важких гострих станів - анафілактичного шоку і нападу бронхіальної астми.

Якщо у дитини починається напад бронхіальної астми, необхідно перш за все забезпечити до неї доступ свіжого повітря, зробити для рук і ніг гарячі ванни. У більшості хворих бронхіальною астмою є кишенькові інгалятори, які заповнені спеціальними ліками. Вдихання аерозолей через інгалятор швидко зупиняє напад.

У разі розвитку анафілактичного шоку потрібно негайно викликати швидку допомогу. До приходу лікаря дитину слід укласти на бік (щоб уникнути асфіксії блювотними масами), тепло укутати, відкрити вікно.




 

Наказ МОЗ України № 595 від 16.09.2011 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»

Щепленню підлягають усі новонароджені, що не мають до цього протипоказань. Вакцинація проводиться на 3-5-у добу життя дитини (не раніше 48-ї години після народження). Для вакцинації недоношених дітей з масою тіла ≥ 2000 г необхідно застосовувати вакцину для профілактики туберкульозу із зменшеним вмістом антигену (далі - БЦЖ-м).

Щеплення для профілактики туберкульозу не проводять в один день з іншими щепленнями та іншими парентеральними маніпуляціями.

Діти, які не були щеплені в пологовому стаціонарі, підлягають обов’язковій вакцинації в закладах охорони здоров’я.

Якщо дитина не щеплена в пологовому стаціонарі через медичні протипоказання, щеплення проводиться вакциною БЦЖ-м, в інших випадках щеплення проводиться вакциною для профілактики туберкульозу (далі – БЦЖ).

Дітям, яким не виповнилося два місяці, щеплення проти туберкульозу проводиться без попередньої проби Манту. Після двомісячного віку перед виконанням щеплення БЦЖ дитині слід провести пробу Манту. Щеплення проводиться при негативному результаті проби.

З метою раннього виявлення туберкульозу проба Манту з 2-а туберкуліновими одиницями туберкуліну застосовується для всіх дітей з 12-місячного віку систематично раз на рік незалежно від попереднього результату.

Ревакцинації проти туберкульозу підлягають діти у віці 7 років з негативним результатом проби Манту. Ревакцинація проводиться вакциною БЦЖ.

У зв’язку з тим, що профілактичні щеплення можуть вплинути на чутливість до туберкуліну, при проведенні туберкулінодіагностики за віком її необхідно планувати до проведення профілактичних щеплень. У разі якщо з тих або інших причин пробу Манту проводять після проведення профілактичних щеплень, туберкулінодіагностика повинна здійснюватись не раніше ніж через один місяць після щеплення.

Вакцинації для профілактики гепатиту В підлягають усі новонароджені. Для вакцинації дітей проти гепатиту В використовується схема: 0 (перша доба)-1-6 місяців життя дитини.

Новонародженим з масою тіла менше 2000 г, що народилися від HBsAg позитивних матерів, вакцинація проводиться обов’язково при народженні за схемою 0-1-2-7 (0 - перша доба життя, дата першого введення вакцини, мінімальний інтервал між першим та другим щепленнями - 1 місяць, другим та третім щепленнями - 1 місяць, третім та четвертими щепленнями – 5 місяців).

Особливості вакцинації проти гепатиту В дітей, що не отримали щеплення за віком, наведені у главі 2 цього розділу.

Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку проводиться за віком у 3 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 5 місяців (третє щеплення) та 18 місяців (четверте щеплення).

Інтервал між першим і другим, другим і третім щепленнями вакциною проти кашлюку, дифтерії, правця становить щонайменше 1 місяць. Інтервал між третім і четвертим щепленнями повинен становити не менше 12 місяців.

Для вакцинації дітей проти кашлюку на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (далі – АаКДП), так і з цільноклітинним (далі – АКДП) кашлюковим компонентом.

Перенесений кашлюк в анамнезі не є протипоказанням до вакцинації проти даної хвороби.

Вакцинація проти кашлюку проводиться дітям до 6 років 11 місяців 29 днів.

Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі – АДП), наступну у 14 років та у 18 років – анатоксином дифтерійно-правцевим із зменшеним вмістом антигену (далі - АДП-М).

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказами, які раніше були щеплені, проводять АДП-М з інтервалом 5 років після останнього щеплення. Подальші планові ревакцинації дорослих проводяться АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.

Особливості вакцинації дітей проти кашлюку, дифтерії та правця, що не отримали щеплення за віком, наведені у главі 2 цього розділу.

Інактивована вакцина для профілактики поліомієліту (далі - ІПВ) застосовується для перших двох щеплень, а при протипоказаннях до введення оральної поліомієлітної вакцини (далі - ОПВ) - для всіх наступних щеплень за цим Календарем.

Вакцина ОПВ застосовується для 3-6-го щеплень (щеплення за віком - 5 місяців,18 місяців, 6 років та 14 років) за відсутності протипоказань до ОПВ.

Вакцина ІПВ може бути застосована для 3-6-го щеплень як окремо, так і у складі комбінованих вакцин.

Дітям, які перебувають у сімейному оточенні з ВІЛ - інфікованими або з особами, котрим протипоказано введення ОПВ, щеплення проводиться виключно ІПВ-вакциною.

Особливості вакцинації дітей проти поліомієліту, що не отримали щеплення за віком, наведені у главі 2 цього розділу.

Після щеплення ОПВ пропонується обмежити ін’єкції, планові операції протягом 40 днів, виключити контакт з особами, котрим протипоказано введення ОПВ.

Вакцинація дітей для профілактики інфекції, викликаної паличкою Haemophilus influenzae тип b (далі - Hib-вакцина), може проводитись моновакцинами та комбінованими вакцинами, що містять Hib–компонент. При використанні Hib-вакцини для первинної вакцинації необхідно надавати перевагу комбінованим вакцинам з Hib–компонентом.

Щеплення для профілактики інфекції, викликаної паличкою Haemophilus influenzae тип b, слід проводити за схемою 3-4-18 місяців.

Вакцинація проти Hib-інфекції проводиться дітям до 4 років 11 місяців 29 днів. У старшому віці вакцинація проти Hib-інфекції проводиться лише особам з групи ризику відповідно до глави 4 цього розділу.

Особливості вакцинації для профілактики інфекції, викликаної паличкою Haemophilus influenzae тип b, дітей, що не отримали щеплення за віком, наведені у главі 2 цього розділу.

Вакцинація для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться у віці 12 місяців. Друге щеплення - у віці 6 років.

Дітям, що не були вакциновані проти кору, паротиту чи краснухи за віком у 12 місяців та в 6 років, щеплення можна починати у будь-якому віці до 18 років. У цьому разі дитина має отримати 2 дози з дотриманням між дозами мінімального інтервалу.

Перенесене захворювання на кір, епідемічний паротит чи краснуху не є протипоказанням до щеплення.

Особливості вакцинації дітей проти кору, епідемічного паротиту, краснухи з порушенням цього Календаря наведені у главі 2 цього розділу.

Вакцинація проти кору, епідемічного паротиту, краснухи осіб старше 18 років, що не отримали щеплення за віком, наведена у розділах ІІІ та IV цього Календаря.

Не слід спочатку розпочинати серію вакцинації, якщо була пропущена доза, незалежно від того, скільки часу минуло. Необхідно ввести дози, яких не вистачає за графіком, з дотриманням мінімальних інтервалів між дозами.