Із всіх професій, які є у світі,

З усіх ремесел на землі

Одна лише красується у світлі,

І світло це сподобалось мені.

О, вихователь! Ти даруєш світло,

Ти вчиш любові, мудрості і доброти,

Щоб у малих серденьках було завжди літо

Без смутку, прикрості і самоти.

Своїм теплом ти прихиляєш небо.

В маленькому житті лишаєш добрий слід.

І крізь роки дитина пам’ятатиме про тебе,

Бо вибрав ти, мабуть, найвищу із доріг.

І нагорода є твоя безцінна,

Бо Бог на всіх нас дивиться згори.

За те, що серце віддаєш дитині

Душа твоя не знає смутку й самоти.

Професія вихователя дитячого саду - професія для справжніх романтиків

Коли людина, юнак або дівчина, підходять до того віку, коли настає пора визначення життєвих пріоритетів, меж і цілей, настає дуже важливий життєвий період, коли від зробленого вибору залежить все подальше життя. Зазвичай до вибору професій люди підходять дуже серйозно, з усе своєї юнацької відповідальністю. Існують тисячі професій, вони різні і, відповідно, по-різному оплачуються. Зараз дуже популярно серед молоді переступати через свої інтереси та здібності і отримувати ту освіту, яку їм доступно або яке гарантує їм подальше працевлаштування. Але залишилися ще й ті "романтики", які крізь усі поради і заборони вміють зберегти своє справжнє покликання і призначення. Вони йдуть до своєї мети крізь численні перепони, і, врешті-решт, домагаються свого. Це щасливі люди. Вони цінують щастя інших більше свого матеріального благополуччя. Безсумнівно, професія вихователя дитячого саду - професія для справжніх романтиків! Вона не дуже користується популярністю серед сучасної молоді. Адже праця вихователя величезний, а зарплата дуже маленька. Але давайте все ж поговоримо про тих щасливих людей, які вирішили присвятити своє життя вихованню дітей. Є такі щасливі професії, які викликають у оточуючих людей якийсь захват. Медсестра уособлює милосердя, перша вчителька - найсвітліше спогад, а вихователька дитячого саду - доброту й увагу, другу маму. Коли людина починає опановувати дошкільної премудрістю, він дивується, як багато потрібно для роботи з дітьми, яка непосвяченим здається зовсім простий. Справді, хто не зуміє доглянути за дитиною, нагодувати, погуляти, казку почитати, по голівці погладити. Виявляється, цього мало. Крім знань і умінь потрібно зуміти закохувати в себе дітей. А вже потім, коли зав'яжеться "роман", починається справжня робота ...

Діти закохуються легко, але утримати їх любов надзвичайно важко: їм необхідна взаємність. Нерозділене почуття в дошкільні роки випаровується миттєво, без сліду. Любов до дітей ніяких ніяким облудою не підміниш - різницю вони вловлюють відразу ж. І найголовніше - вихователька повинна бути гідна любові, не викликати у дітей розчарування, інакше все пропало. Як важко бути у формі постійно, під поглядами все помічають діточок. Вони дуже спостережливі, ці дошкільнята. І все ж це дивна професія! Робота з дітьми дає можливість людині проявити все найкраще, що в ньому закладено: і душевні якості, і здібності. З душевними якостями зрозуміло, а от здібності ... Дуже часто ці здібності є, але не завжди в тих масштабах, щоб вийти з ними на "велику сцену": співаєш, але голос не звучний, пишеш вірші, але не такі, щоб їх можна було друкувати, вишивати, але не для того, щоб потім виставляти свої роботи на продаж і т.д. А в дитячому саду всі ці скромні таланти вихователь може реалізувати, адже діти - найгуманніші судді. Вони захоплюються всім, чого не вміють робити самі. Усі таланти реалізуються, всі знаходять застосування і доставляють радість не тільки вам, але і всім оточуючим, а в першу чергу дітям. Діти оцінять вірші і розповіді, малюнки і пісні, а головне - саму вашу фантазію, адже вони самі великі в світі фантазери. Вихователь - дивовижна професія. Ще один її плюс в тому, що вона дає можливість заглянути в країну дитинства, у світ дитини. І хоч "всі ми родом з детсва", але ми дуже швидко забуваємо цей чарівний світ, не розуміючи навіть власних дітей. Дитячий світ набагато цікавіше, безмежне і багатше, ніж світ дорослого. Завдання вихователя - не зруйнувати цю дитячу ілюзорність, а влитися в неї, тобто вихователь повинен розмовляти з дітьми на одній мові, розуміти їх. І нарешті, хіба багатьом доступно бути коханою, шанованої, зразком для наслідування, ідеалом? Виховательці дитячого садка це цілком доступно, все залежить тільки від неї.

ДИТСАДОК
Відомо навіть малюку,
Як добре жити в дитсадку.
Прийшов - вітайся: «Добрий ранок!»
Мий руки і куштуй сніданок.

Немає часу на ниття,
Бо ждуть цікаві заняття:
Музичне, ліпка, малювання,
Ще й порахуємо старанно,

Розучим вірш, розкажем казку.
Спіймати м'ячик? Та будь ласка!
Що ще? На вулицю - гуляти,
В рухливі ігри дружно грати.

Ось «Гуси-гуси», «Коровай»,
«Автомобілі» - обирай.
Обід. Поспати не забув.
Так не помітно день минув!

 

Абетка виховання

 

Аналізувати. Вчити сприймати світ критично, задавати питання, спів ставляти факти, шукати логічні зв’язки, перевіряти, думати самостійно.

 

Балувати. Безумовна любов, хвилинки пустощів, щирі емоції, сюрпризи, похвала-це теплі спогади та заряд любові, які дитина пронесе через все життя.

 

Вірити людям. З метою формування позитивного світосприйняття, суспільства корисні приклади із життя, настанови, поради, уміння побачити хороше в людині – запорука успішної взаємодії з дорослими.

 

Гуляти. Педіатри говорять: «Скільки годин ви з дитиною перебували на повітрі, таку оцінку можете поставити собі за день». Зверніться за допомогою до бабусь, дідусів, нехай ці зустрічі перетворяться в добру традицію вашої родини.

 

Гратися. Іграшка – це головний супутник дитинства, який поруч з дитиною завжди. Але важливим є формування правильних навичок гратися з іграшками, маніпулювати предметами, обстежувати; вчити самостійно гратися та з дорослими.

 

Дружити. Не дивуйтеся, але уміти дружити це не навичка з народження, а процес що вимагає великої роботи, адже цінувати інших, уміти ділитися, берегти відношення з близькими, допомагати в біді є важливою складовою моральної компетентності дитини.

 

Експериментувати. Досліджувати світ, проводити досліди з водою, піском, кольорами, конструювати, знаходити нове в природі -це перші відкриття маленьких дослідників, що забезпечують пізнавальний інтерес, мотиви навчатися.

 

Їздити. Цікаві подорожі є неоціненним досвідом для дитини, незабутніми яскравими враженнями сімейного життя та допоможуть більше пізнати світ.

 

Жити. В прямому смислі цього слова. Учити цінити кожну хвилину життя, берегти себе та рідних, насолоджуватися оточуючим світом.

 

Знайомитися. Уміти знаходити нових друзів, легко і невимушено поводитися в колективі є основою соціалізації дитини, розвитку культури та навичок етикету.

 

Кататися. Всім добре відомо, що спорт-це здоров'я. Велосипед, скейт, самокат формують розвивають не лише фізичні якості, але й слугують чинником формування стилю життя, хобі, сприяють підвищенню самооцінки.

 

Ладити. Знаходити спільну мову з іншими, вислухати, миритися, знаходити компроміс є важливою складовою міжособистісного спілкування, що впливає на авторитет дитини в колективі.

 

Майструвати. Всім відомо, що праця є засобом виховання характеру, формуванню трудових умінь, розвитку наочно-дійового мислення та розуміння користі від праці.

 

Няньчити. Це і допомога дорослим у вихованні менших братиків чи сестрички, допомога по догляду за птахами, домашніми улюбленцями, що формує цінності турботи та переживання за інших.

 

Обіймати. Обійми є сильним емоційним засобом виховання дитини, своєрідним діалогом спілкування, що дає впевненість у любові та увазі.

 

Підтримувати. Бути разом з дитиною в перших починаннях, перемогах і невдачах; бути мудрим порадником та другом по життю.

 

Радіти. Щиро радіти за дитину, не боятися висловлювати почуття, ділитися позитивними емоціями-ще один чудовий шанс зустрітися з дитинством та прожити ті незабутні враження разом.

 

Сумувати. Навчання різних варіантів правильного переживання ( відсутності людини, певних речей, настрою) допоможе дитині формувати цінність, бережливість, адекватний вияв своїх емоцій.

 

Святкувати. Уміння перетворити свято на справжнє дійство, виховано поводитися з гостями, вигадувати ігри, конкурси, робити подарунки- допоможе Вашій дитині зберегти традиції сімї та виховає етикет.

 

Творити. Креативний підхід до життя допоможе проявити своє «Я», забезпечить прояв своєї неповторності, життєдайності.

 

Учити. Учити всього, що вмієте самі. Передавати знання, навички, секрети приготування, досвід з терпінням та любов'ю.

 

Фантазувати. Дитяча фантазія розвивається за допомогою і казок, і розгляду картин, читання літератури; вийдіть на галявину та спробуйте уявити що зображають собою хмарки.

 

Цінувати. Уміти дякувати, проявити увагу, показати своє відношення буде хорошою навичкою у спілкуванні з людьми.

 

Читати. «Казка вчить, як на світі жить»-так говорить народна мудрість. Дружити з книгою, берегти її, відкривати нові знання допоможуть дитині швидше пізнати навколишній світ та бути мудрим по життю.

 

Шукати. Не зупинятися на досягнутому, прагнути більше знати, знаходити альтернативи, допоможе сформувати активний спосіб життя та забезпечить пізнавальну потребу.

 

Щиросердя. Вчити дитину розуміти інших, зичити людям добра, допомагати, бачити хороше в людях та бути відвертим в емоціях.

 

 

 

Вихователь дошкільного виховного закладу

 

Посадові обов’язки. Планує, організовує, проводить педагогічну роботу, спрямовану на формування всебічно розвиненої особистості дитини. Створює оптимальні умови для фізичного та психічного розвитку дітей. Здійснює навчальний, виховний, розвиваючий педагогічний процес відповідно до програм, що реалізуються в даному типі дошкільного закладу. Обирає ефективні форми і методи навчально – виховної роботи, творчо використовує кращий педагогічний досвід. Працює у тісній взаємодії з сім’єю, надає консультативну педагогічну допомогу. Виховує повагу до батьків, культурних, національних та духовних цінностей України. Готує вихованців до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами. Додержується педагогічної етики, моралі, поважає гідність дитини, захищає їх від будь – яких форм фізичного або психічного насильства, пропагує здоровий спосіб життя. Постійно підвищує професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

 

Повинен знати. Повинен мати знання в обсязі педагогічної освіти зі спеціальностей «Педагогіка і психологія» (дошкільна), «Виховання в дошкільному закладі». Має знати дошкільну педагогіку, дитячу психологію, вікову фізіологію, санітарію та гігієну, правила охорони життя і зміцнення здоров’я дітей; методи, форми, засоби здійснення навчально – виховного процесу, організації спілкування, ігор, занять, праці дітей, відповідні програмно – методичні матеріали і документи, досвід провідних педагогів; державну мову.

 

Повинен вміти ефективно застосовувати професійні знання в практичній педагогічній діяльності.

 

Повинен мати ціннісні орієнтації, спрямовані на всебічний культурний, духовний розвиток людини як особистості.

 

Кваліфікаційні вимоги до категорій

 

Вихователь вищої категорії має вищу педагогічну освіту (дошкільну), виявляє високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості, досконало володіють ефективними формами і методами організації навчально – виховного процесу. Стаж роботи – не менше 8 років.

 

Вихователь І категорії має вищу педагогічну освіту, проявляє ґрунтовну професійну компетентність, добре володіє ефективними формами, методами виховання і навчання дітей, досяг значних результатів у розв’язанні педагогічних завдань, відзначається загальною культурою, моральними якостями. Стаж роботи – не менше 5 років.

 

Вихователь ІІ категорії має вищу педагогічну освіту, проявляє достатній професіоналізм, використовує сучасні методи і форми виховання і навчання дітей. Стаж роботи  - не менше 3 років.

 

Вихователь (спеціаліст)  має вищу або середню педагогічну освіту, професійно компетентний, забезпечує нормативні рівні і стандарти виховання та навчання дітей дошкільного віку

Створення позитивного іміджу педагога:

· Сприймайте себе такими, якими ви є.

· Поводьтеся природно. · Будьте впевненими у собі, власних силах. · Дотримуйтеся правил етикету, будьте толерантними. · Створіть і дотримуйтеся індивідуального стилю в одязі, прикрасах, зачісці. Ваш образ має бути гармонійним, а загальний вигляд охайним та стриманим. · Пильнуйте свій голос. Грубі, пискляві репліки, різкі надривні ноти в розмові дратують слухачів і свідчать про відсутність у промовця навичок культурного спілкування. · Усміхайтеся. Похмурий вигляд не тільки не прикрашає ваше обличчя, а й псує настрій іншим. Також пам’ятайте, що почуття гумору справляє приємне враження на оточення. Будьте веселими – з такими людьми легко спілкуватися. · Стримуйте негативні емоції. Цинізм, нахабність, гордовитість тощо - відштовхують. Натомість скромність, тактовність, повага і відкритість допоможуть вам справити приємне враження.

· Стежте за мімікою і жестами. Доведено, що під час взаємодії людей 60-80 % інформації передається через невербальні засоби, і лише 20-40 % - завдяки голосу, словам й інтонації.

· Дотримуйтесь культури усного і писемного мовлення, пильнуйте за грамотністю. · Пам’ятайте, що оформлення кабінету, порядок на робочому столі – усе це також творить портрет людини.

Зразки добрих слів, які мають засвоїти діти:

Вітання: доброго ранку, добрий день, доброго вечора, доброго здоров̕я, радий вас бачити, вітаю вас, радий зустрічі, привіт.

Прощання: до побачення, до зустрічі, на добраніч, бувайте здорові, бажаю всього найкращого, щасливої дороги, щасливого повернення,чекатиму на зустріч.

Вибачення: пробачте будь – ласка, прийміть мої вибачення, зрозумійте мене, прошу вибачення, даруйте, я був не правий.

Прохання: будь ласка, будьте ласкаві, чи не могли б ви, прошу вас.

Побажання: доброго здоровя, смачного, з днем народження, хай щастить, мир вашому дому, бажаю всього найкращого.

Подяка: щиро дякую, спасибі, ви дуже люб’язні, вдячний вам, прийміть мою вдячність.

Знайомство: будьмо знайомі, радий знайомству, дозвольте познайомитися.

Методист рекомендує вихователям в період адаптації малюків до дитячого садка: 

     З першого дня дитини в дошкільному закладі вихователь активно працює з сім'єю, щоб полегшити адаптацію малюка. Працювати буде легше, якщо педагог дізнається від батьків, про поведінку дитини вдома, про її звички й уподобання, індивідуальні особливості. Важливо, щоб мама відчула: вихователь опікується не взагалі  дітьми, а бачить серед них її конкретну дитину й готовий брати до уваги всі її особисті відмінності.

Було б дуже добре, аби вихователь, зустрічаючи малюка вранці, й мовою, й жестами виявляв своє тепле ставлення до нього. Розташуватися треба так, щоб очі дорослого були на рівні очей дитини. Якщо вона охоче йде на контакт, варто взяти її за руку. Якщо ж малюк притуляється до мами – не наполягайте. Нехай мама тримає його за руку стільки, скільки він захоче. Зазначимо, що теплий, доброзичливий, уважний прийом обумовлює й перші враження дитини про дитсадок, і її настрій, і готовність попрощатися з матір'ю, залишитися в групі. Так само важливо, щоб педагог тепло прощався з кожною дитиною.

      Перші контакти з дитиною – контакти допомоги й турботи. Вона має зрозуміти, що на вихователя можна покластися, як на маму, що він готовий й захищати в цьому новому місці.

     Від початку перебування дитини в дошкільному закладі педагог має забезпечити, насамперед, психологічний і фізичний комфорт для дітей, пом'якшити труднощі переходу від домашнього (різного в усіх) до суспільного (однакового для всіх) способу життя.

       У період адаптації дуже важливо  проявити максимум терпіння до будь-якого з прохань і навіть вередувань дитини й заслужити   її довіру, це – основне завдання вихователя. Допомагають дітям справитись з напруженням, стресами улюблені іграшки чи речі, принесені з дому – лялечка, іграшковий песик тощо. Ці предмети в садочку дитина може носити з собою, класти у свою шафу, а ляльку навіть брати на час денного сну до ліжечка.                                   

Налагодженню теплих стосунків сприяють й індивідуальні звертання. Малюки, які прийшли в дитсадок із сім'ї, не реагують на узагальнене « діти». Але звертатись до них слід з одного боку індивідуально, за ім'ям: «Марійко,ходімо мити ручки», а з іншого – наголошування на приналежності до групи, вчити реагувати на звернення «Діти» і т. ін.: «Діти, тепер усі сідайте за столики! І ти, Марійко, сідай, і ти Костю, - ось сюди». Дитина може не реагувати на слова вихователя й тоді, коли, наприклад, від використовує у звертанні до дитини з російськомовної сім'ї український аналог її імені: Ксенія – Оксанка; Лена – Оленка; або ж удома дитина звикла до якогось своєрідно скороченого імені: Олександр – Олесь, а не Сашко тощо.

 Усі незвичні дітям дії слід проговорювати, пояснювати, багаторазово повторювати: «Зараз ми всі будемо одягатись на прогулянку. Підійдіть до своїх шаф – це Оленчина шафа, а це – Дмитрикова, а це – твоя.

Якщо діти розуміють вихователя, їх легко навчити тим речам, з якими вдома вони не стикались або звикли робити інакше. Звичайно, найважливішим залишається індивідуальний підхід – слід пам'ятати,хто що вміє, в кого які проблеми .

 Виходячи з типових для адаптаційного періоду труднощів зі сном, апетитом, нестабільністю гігієнічних навичок тощо, вихователю й помічнику вихователя слід максимально враховувати вікові й індивідуальні особливості дітей.

 Якщо вихователі й батьки разом доброзичливо, але твердо сприймають життя малюка в нове русло, жодних особливих проблем із дитиною ( якщо вона фізично й психічно здорова) не буде.

Дотримання правил прийому новачків дасть змогу встановити довірливі стосунки з ними та їхніми сім'ями, а також, що особливо важливо, зберегти здоров'я дітей.

Основні педагогічні заповіді вихователя:

 

• Люби дітей. Захисти їх любов’ю і правдою.

 

• Не нашкодь.

 

• Шукай у дітях тільки добре.

 

• Навчи дітей думати і любити.

 

• Виховуй без примусу.

 

• Жодного дня без новизни.

 

• Будь другом і товаришем дитини в її розвитку й самовдосконаленні.

 

• Виховуй, дотримуючись принципу природовідповідності.

 

• Умій вибрати найдоцільніші, найефективніші методи роботи з дітьми.

 

• Педагог учить інших доти, доки вчиться сам

 

 

 

Педагогу на замітку:

 

· Можеш на мене розраховувати...

 

· Я радила б тобі.............

 

· Я пропоную тобі.........

 

· Ми надіємось на тебе...........

 

· Все залежить від тебе...........

 

· Ти зможеш............

 

· Андрій уважно слухав Нату і почув..

 

· Саша помітив найбільш істотну деталь..

 

· Оля помітила найголовнішу рису..

 

· З якою повагою говорить Володя........

 

· Дуже послідовно розмірковуєш...

 

· Зі сказаного тобою я зрозуміла, що...

 

· Вадим показав нам, як......

 

· Ця відповідь дуже змістовна і цікава. Але ти вжив слова, які в літературній мові не вживаються. Давай спробуємо їх замінити!

 

Для спонукання

 

· Я бачу по очах Даринки, що вона хоче відповісти

 

· Нам цікава твоя думка

 

· Я відчуваю, що Сергій має щось сказати

 

· Як думаєте, що відчуває..

 

· Впевнена, що ти готовий поділитися своїми думками, поглядами

 

· Я помітила, що Таня хоче висловитися

 

· Це свіжа думка

 

· Цікавий поворот подій

 

· Я навіть не могла подумати, що...

 

· Це надзвичайно важливо..

 

· Послухаймо, що скаже ..

 

Для підтримки малюків

 

· Змістовна думка ..

 

· У Ілони своє судження..

 

· Озвучену проблему варто обговорити

 

· Сергійко порушив важливу проблему

 

· У тебе нетрадиційне бачення

 

· Ця думка дуже цінна

 

· Зауваження цілком слушне

 

· Оригінальна ідея у тебе

 

· І таке судження є цінне

 

· Думка істотна

 

· У кожного своє бачення

 

· Будь-яка думка має право на існування

 

· Навіть сонечко зраділо, почувши таку відповідь

 

 

 

 

 

 

Плануємо роботу

1.    Плануючи роботу з дітьми за будь-якою схемою потрібно вказати:

• вид занять: розділ програми, тема, програмові завдання (навчальні, розвивальні, виховні), матеріал та обладнання, хід у вигляді плану (молодим спеціалістам доцільно планувати хід занять у більш розгорнутій формі);

•ігор: назва, мета, атрибути, обладнання та інвентар, дозування, за потреби — ускладнення, основні прийоми керівництва;

•дитячої праці: вид праці, форма організації (чергування, доручення, колективна праця), зміст трудових завдань, мета, матеріал, обладнання , інвентар, окремі прийоми проведення;

•спостережень, цільових прогулянок, екскурсій: об'єкт, мета, матеріал, перелік основних питань і завдань дітям;

•прогулянок-походів за межі дитячого садка: кінцевий пункт, спосіб пересування, тривалість, мета, інвентар, хід у формі плану-схеми з визначенням місць, тривалості і змісту відпочинку;

•самостійної діяльності дітей (рухової, художньої): назва форми роботи, матеріал та обладнання, прийоми керівництва;

• бесід (колективних, з підгрупами): тема, мета, запитання дітям, використані художні твори тощо.

• розваг (фізкультурних, музичних, літературних): вид розваги, тема (сценарій складається окремо, зокрема музкерівником чи інструктором з фізвиховання);

• індивідуальної роботи з дітьми: розділ програми чи напрям навчально-виховної роботи, імена дітей, мета, завдання дітям, матеріал (інвентар);

• індивідуальної роботи з батьками: форма роботи, імена дітей, з батьками яких ця робота планується, тема, мета. При складанні календарних планів старайтесь використовувати чіткі та конкретні формулювання!

 

«Негативні ознаки заняття проведеного без творчості» або «Чого не повинно бути ніколи»

· Відсутність плану заняття;

· Відсутність чітких цілей заняття;

· Невміння вихователя поставити і виконати програмові завдання;

· Відсутність бажання проводити заняття;

· Неспроможність вихователя бачити заняття в перспективі його розвитку;

· Використання тільки фронтальних способів організації дітей;

· Приділення уваги тільки вербальним методам спілкування з дітьми;

· Одноманітність структури заняття. Бідний його зміст;

· Дисциплінарні відносини з дітьми;

· Використання застарілих шаблонів занять;

· Відсутність комплексних завдань;

· Відсутність ігрових дій, ігрових вправ та інш.;

· Гальмування творчості дітей на заняттях;

· Відсутність самостійності, розкутості дітей, вільного спілкування;

· Спілкування вихователя з дітьми по типу «над дітьми», а не «поруч з ними»;

· Відсутність педагогічного такту, етики з боку вихователя;

· Невміння використати авторські програми, педагогічний досвід в практику своєї роботи;

· Невміння використати акторські здібності, невміння перетворити заняття в маленький театр чи казку.

 

 

 

 

Самоосвіта педагогів у дошкільному закладі.

 

    Посилення інтелектуального потенціалу, в основі якого закладено пріоритет самоцінності людини, здатної до саморозвитку, - одна з важливих завдань освіти.

 

Форми підвищення кваліфікації педагогів

 

   Щоб не відстати від часу, педагог повинен постійно удосконалювати свої знання, оволодівати прогресивними педагогічними технологіями виховання та навчання і тим самим забезпечити можливість для свого розвитку. Система безперервного підвищення кваліфікації педагогів ДНЗ передбачає різні форми:

 

· навчання на курсах (2 рази протягом п'яти років)

 

· самоосвіта;

 

· участь у методичній роботі міста, району, дитячого садка.

 

   Самоосвіта - це самостійне придбання знань із різних джерел з урахуванням інтересів і схильностей кожної конкретної людини.    Як процес оволодіння знаннями, воно тісно пов'язане з самовихованням і вважається його складовою частиною. У період між навчанням на курсах необхідно займатися самоосвітою, яка розширює і поглиблює знання, отримані на курсах, сприяє осмисленню досвіду на більш високому теоретичному рівні.

 

Вибір тем для самоосвіти

 

   Теми для самоосвіти можуть підбиратися з урахуванням індивідуального досвіду і професійної майстерності кожного вихователя. Вони завжди пов'язані з прогнозованим результатом (що ми хочемо змінити) і спрямовані на досягнення якісно нових результатів роботи. Тому організацію самоосвіти педагогів необхідно робити гнучкою, що дозволяє залучати кожного співробітника, активно включати всю ро боту по самоосвіті в педагогічний процес дитячого садка. Важливо переконати педагога в актуальності (необхідності) обраної або запропонованої теми. Є педагоги, які самостійно цікавляться всіма інноваціями. Їм часто необхідна допомога в підборі педагогічної літератури по темі. Для вихователів, які навчаються у вузі, можуть не визначатися теми для самоосвіти на цей період.

 

   Система методичних заходів повинна бути підпорядкована головній меті - стимулювання педагогів у професійному самовдосконаленні. Можна об'єднати кількох вихователів в роботі над темою, близькою до змісту річного завдання ДНЗ.

 

Кілька порад

 

   ВАЖЛИВО, щоб знання, з якого - небудь питання, придбані з одного джерела, доповнювалися інформацією з іншого джерела.
Це змушує займається порівнювати, аналізувати, робити висновки і формувати свою власну думку з даного питання.
   ВАЖЛИВО навчитися користуватися бібліотечними каталогами.
Це скоротить час пошуку потрібної літератури, так як багато картки містять коротку анотацію або перелік основних питань, що розкриваються у книзі.
   ВАЖЛИВО вміти збирати, накопичувати та зберігати відомості, факти, висновки. Вони знадобляться для виступу на семінарах, педагогічних радах, участі в дискусіях і т. д.

 

ЗМІСТ РОБОТИ ПО САМООСВІТІ

 

Етапи роботи зсамоосвіти	Діяльність педагога
1.	Формування потреби в самоосвіті, усвідомлення потреби в знаннях, постановка цілей і завдань
2.	Планування роботи
3.	Теоретичне вивчення проблеми (знайомство з предметом, вибіркове вивчення, аналіз і самооцінка результатів)
4.	Практична діяльність (застосування знань, навичок і вмінь на практиці: виготовлення посібників та атрибутів, організація і проведення практичної роботи з дітьми)
5.	Підведення підсумків самоосвіти

 

Самоосвіта не повинна зводитися до ведення зошитів, написання доповідей та оформлення барвистих папок і стендів. Правильно організована робота із самоосвіти має стати стимулом для підвищення професійної майстерності педагога, так і для розвитку його особистості

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сучасний вихователь

 

    Професія вихователя належить до творчих видів діяльності, оскільки професійна діяльність будь – якого педагога спрямовується на виховання унікальної, неповторної особистості.

 

   Сучасний вихователь – це фахівець, який сьогодні працює в системі дошкільної освіти, володіє педагогічними технологіями, що відповідають новим суспільним цілям та рівню розвитку науки про дитину.

 

   Він повинен вміти працювати в умовах ринку , розуміти що тільки високий професіоналізм, творчість, ініціатива допоможуть йому знайти своє місце та само реалізуватися в професії.

 

    В.Сухомлинський сказав про це так «Виховання – це багатогранний процес постійного духовного збагачення та оновлення – і тих, хто виховується, і тих, хто виховує»..

 

    Вихователь повинен постійно працювати над підвищенням фахового рівня, володіти мистецтвом спілкування з людьми і дітьми. Сучасний вихователь володіє почуттям гумору. Саме він знадобиться в скрутну хвилину і додасть оптимізму в разі невдачі.

 

   В сучасних умовах вихователь повинен мати найвищий рівень фахової підготовки та високий інтелектуально – креативний потенціал. Вихователь – впевнена в собі людина, яка вміє поводитися в товаристві, не викликаючи своїми вчинками, поведінкою та зовнішнім виглядом зневаги до себе, людина, яка дотримується чотирьох основних правил спілкування: ввічливість, природність, гідність і тактовність.

 

    Джерелом натхнення, що живить вихователя, є діти, вона живе ними. Саме діти, яких вона так любить, дають вихователю невичерпну енергію, життєлюбність і позитивне мислення.

 

 

 

 

 

ОРІЄНТОВНА СХЕМА САМОАНАЛІЗУ

 

ЗАНЯТТЯ:

 

І. Чи відповідає моє заняття програмі?

 

2. Чи правильно мною були визначені і розв'язані на занятті на­вчальні, виховні і розвиваючі завдання?

 

3. Чи оптимально було визначено зміст заняття, чи відповідає він завданням?

 

4. Що було основним, найсуттєвішим на занятті?

 

Чи зуміла я акцен­тувати увагу дітей на його вивченні?

 

5. Чи вдало визначена структура заняття? Як організована робота із формування основних умінь, навичок, інтересів дітей?

 

Як здійснювались внутріпредметний і міжпредметний зв'язки?

 

6. Які принципи, методи і засоби навчання були на занятті?

 

Чи були вдалими вибір і поєднання?

 

7. Які форми навчання (фронтальні, групові, індивідуальні) домінували на занятті?

 

Чи були вдалими їх вибір і поєднання?

 

8. Чи об'єктивно і коректно оцінені мною знання дітей?

 

9. Чи правильно здійснювався на занятті інструктаж, визначалися об­сяг і складність завдань?

 

Чи було воно диференційованим?

 

10. Що було зайвим у моїй діяльності і в діях дітей?